версія для друку
Кролевецький вісник. №51 28 червня 2006 року
Сколихнула місто подія, що повернула кролевчан до воєнних дій 65-річної давності,
які проходили у лиховісному 1941 році на території Кролевецького району. Віднайдення
місця похороненя бійців поблизу станції Пиротчине Кролевецького району, які загинули,
відстоюючи кожну п’ядь нашої землі, - свідчення тому, що немало таємниць часу жорстокої
війни 1941 – 1945 років зберігає земля. Не діждалась мати свого сина-солдата. А
нині вже не матері, а діти, онуки фронтовиків розшукують своїх батьків і дідів,
які не повернулися з війни.
Слід віддати належне пошуківцям краєзнавчого музею нашого міста, зокрема його директору
Анатолію Карасю, які завдяки пошуковій роботі, знайшли захоронення солдатів. І от
22 червня, в день, пам’ятний нам, як день початку трагічних подій, відбулося урочисте
перезахоронення останків 20 загиблих визволителів.
Коло меморіалу Слави в цей день, де відбувалися урочистості, зібралися представники
місцевої влади, ветерани війни і праці, молодь і просто не байдужі кролевчани, щоб
віддати данину пам’яті загиблим. З цієї нагоди приїхав до Кролевця і генеральний
консул Російської Федерації у Харкові Андрій Яковлєв.
Відкриваючи мітинг, районний військовий комісар Володимир Борщ сказав, що дата ця
живе в серці кожної людини і обов’язок наш – берегти пам’ять про тих, хто віддав
своє життя за незалежність Вітчизни.
- Війну не можна вважати закінченою, поки не знайдено останнього солдата, - висловив
свої думки кимось вже сказаною крилатою фразою голова районної державної адміністрації
Микола Бузовський. – А сьогодні ми вшановуємо тих, хто через жорстоку війну недомріяв,
недолюбив, бо ціною власного життя відстоював рідну землю.
- Чесною солдатською смертю загинули 20 бійців в боротьбі за Батьківщину, - звертаючись
до присутніх на урочистостях, сказав голова районної ради Володимир Сенько. – Пам’ять
про них потрібна живим. Вічна слава визволителям.
Щиру вдячність кролевчанам, пошуківцям і ветеранам нашого району висловив від себе
особисто і від посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна присутній на урочистостях
генеральний консул Андрій Яковлєв. Він вручив книгу «Советский солдат» голові райдержадміністрації
Миколі Бузовському, президенту концерну «Укрросметал» Григорію Кирику, який посприяв
проведенню перепоховання, та керівнику пошукової групи Анатолію Карасю.
- Ця подія неординарна, особливо для нас, ветеранів, які поклялись не забувати нікого,
- наголосив голова районної ради ветеранів Степан Пономаренко. – Тому звертаюсь
до всіх жителів району: не проходити байдуже мимо місць поховань невідомих солдатів.
Степан Сергійович висловив вдячність місцевій владі за належну організацію перепоховання.
Місцевий краєзнавець, заслужений вчитель України Федір Яковенко, користуючись даними
архівів, розповів про воєнні події того часу, про військові частини, які обороняли
Кролевеччину від наступу ворога, пов’язав знайдені захоронення воїнів Червоної Армії
з тодішніми боями. Він назвав загибилих, яких вдалось встановити. Але робота по
встановленню імен решти бійців, за словами Федора Степановича, триватиме й надалі,
триватимуть й пошуки.
- Немарною виявилася пошукова робота, до якої докладено немало зусиль. – сказав
директор краєзнавчого музею Анатолій Карась і висловив щиру вдячність пошуковому
загону «Обеліск» з м.Глуховів за надану допомогу.
Хвилиною мовчання вшанували кролевчани і гості нашого міста пам’ять про загиблих.
Після завершення урочистої частини колона учасників заходу у супроводі військового
оркестру пройшла містом до центрального кладовища, де й відбулося перезахоронення
воїнів-визволителів. Яскраво світило сонце, одна за одною лягали труни на дно братської
могили, а невдовзі над нею прогриміли три залпи пострілів, як підтвердження про
виконану військовими місію.
Панахиду по «убієнним» за християнським звичаєм провели благочинний Кролевецького
району, настоятель Спасо-Преображенської церкви митрофорний протоієрей отець Михайло
та священники району.
Коли на труни похованих лягла земля, районний військовий комісар Володимир Борщ
повідомив про відкриття на цьому місці меморіалу, ще одного свідчення трагедії людства
минулого століття.
Зінаїда Красюк-Сорока