Кролевецька козацька сотня
Українського козацтва
Дитяча творчість на козацьку тему
***
Присвята козакам
Хоменко Юлія
Дубовицька ЗОШ
Козацьке серце нашої країни У Дубовицьких грудях уже давно Щороку і щодня і щогодини Законами ми предків живемо Були козацькі битви і жорстокі Та запоріжці добували славу у бою Хоч і гинули і за лани широкополі І за Вкраїну вільную свою Героїв нищили, рубали не щадили Вбивали, щоб ніхто і не згадав Про те що козаки зостались вільні Про те що серця дикий є запал Минали дні та крізь тумани сиві Не зникли тіні наших козаків Ми знаємо, що повсякчас і нині Заходить їхня слава в кожний дім Лиш воля нас врятує із безодні Лише вона велична і свята Лише вона бринить в ночі безсонній Вона безмежна мрія козака Без неї ми як квітка без насіння Та що слова коли бринить печаль Ми не забудемо героїв покоління |
Хоч не повернемо ми їх на жаль Ми хочемо їх славу повернути Що здобували незалежність – не забути Хоч високії могили, ще чорніють в полі На Вкраїні хочем жити у щасті і волі Є у Дубовичах козацькі осередки Тут знайшли притулок раз і назавжди Проводимо козацькії змагання, як і предки Без цих змагань ми квіти без води Звичайно, щастя є у нашій долі В селі у нас є власний отаман Працює завучем у Дубовицькій школі По правді він навчає жити там Давайте зберігати пам'ять роду Хай не зганьблять чужі закони дім Завжди захистимо свою свободу Заради пам’яті всіх славних козаків Вони віддали душу за майбутнє До нас любов до волі донесли І ми козацтва славні незабудки Вчимось минулу славу піднести |
Про козаків
Мамедова Ельнара
Дубовицька ЗОШ
Козаки тут колись жили: У нашому селі, Вони притулок там знайшли На клаптику землі. Орали землю, доглядали Худобу, як селяни, І по ночах, бува, не спали – Село обороняли. Свобода – це для них усе, Вони є вільні люди. Лиш їхній вітер нам несе Надію без облуди. Козацький прапор майорить – Він нам несе надію, І вартовий вночі не спить – Добу всю сонце гріє Для нього – він охороня Село, для нього рідне, Де і просте собаченя На гарну долю гідне. Хто ж це козаки, І чому є люди вони вільні? Були ж тоді кріпаки, Що не жили привільно. Це ж тії самі селянини, Не мали які волі, Та волю надто шанували І перейшли до волі! |
Бо покозачились вони І стали незалежні, Вкраїни рідної сини Не хочуть мать обмежень: За те, що утисків зазнали Готові нанести удару, Хоч є там й ті, що битв не знали, Козаки повернуть державу! Вони, буває, прагнуть крові, Бувають справедливі: Спокійна гладь бува у морі, І є води бурхливі… Цей час козацький визначний Приніс багато слави І результат – є вільні ми, Про що і не гадали Тоді, в ті чорнії часи Коли були кріпаки, Коли б не мужньої краси Спасителі – козаки Прийшли нас сміло рятувать, Незнаючи пощади, То волі ми могли б не знать, Могли б страждать від влади |