Дошка оголошень на сайті Кролевця

 Відео про Кролевець: 

Відео про Кролевець



Туристична Кролевеччина

 

Садибний будинок Рудзинських

 

З книги "З історії Сумщини. Історичні нариси. / Анатолій Карась - К., 2006"



Рудзинські в Кролевці

Умальовничому куточку Козина, недалеко від річки Свидня, стоїть будинок, що належав дворянам Рудзинським. Тривалий час ця сім'я цікавила кролевчан тільки тим, що, начебто, тут Тарас Григорович Шевченко в 1845 р. на замовлення повітового лікаря Федора Рудзинського малював портрет його сина, ротмістра — гусара, Йосипа Федоровича [1809 р. народження — дата смерті невідома]. Цей портрет зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві /Національний, 2002. — С. 85,206/. Багато часу людина, зображена на портреті, була не відома. І тільки згодом, за нагородами на кітелі, дійшли висновку, що це Й.Ф.Рудзинський. Про це дізнаємося з «Шевченківського словника» /Рудзинського, 1977. — С. 183/.

Історія завжди вносить свої корективи. Відомий на Сумщині краєзнавець, кандидат філологічних наук Віктор Звагельський, піддав сумніву перебування Тараса Шевченка в 1845 р. у Кролевці / Звагельський, 1993/. Він пише, що на сьогодні немає жодного факту стверджувати, ніби поет зупинявся в Кролевці навесні 1845 р. Отже, невідомо, де і коли він намалював портрет Ф.Рудзинського. В.Звагельський, критикуючи статтю кролевецького краєзнавця, в книзі «Тарас Шевченко і Сумщина» /Тарас, 1989/, писав, що не може бути й мови про замовлення або прохання Ф.Рудзинського, бо останній ... помер років за 15 до того часу. Це не сьогоднішнє відкриття, а факт відомий вже років з двадцять — зазначив автор статті. Відмічаючи наслідки використання хибких джерел і неперевірених фактів, В.Звагельський пише, що такі «наукові» нотатки з'явилися з дуже неохайного в науковому плані, заідеологізованого «Шевченківського словника», яким фахівці перестали користуватися майже відразу після його виходу.

Автор цих рядків вважає, що сам факт збереження садиби з будинком початку ХХ ст. є важливою особливістю Кролевця, незважаючи на те, був тут великий поет чи ні. Історичну будівлю треба зберігати такою, як вона була. Адже садибний будинок Рудзинських включено у перелік пам'яток архітектури, рекомендований до складання державного реєстру національно-культурного надбання нашого краю. Тому було вирішено знайти документальні свідчення ХІХ — поч. ХХ ст. про Рудзинських, які мешкали на Козині.

Користуючись фондами Сумського обласного державного архіву, автор намагався встановити точну дату народження Й.Ф.Рудзинського за метричними книгами церкви Св. Варвари, що стояла тоді на Козині. Зважаючи на те, що дата народження може бути 1809 р., були проглянуті метричні книги з 1807 по 1814 роки включно /Метрическая, 1807-1814/. Але жодного прізвища Рудзинський тут не було виявлено. Значить, він народився або не в Кролевці, або його реєстрували в іншій церкві. Одній з чотирьох. На такий пошук треба багато часу.

Була зроблена спроба знайти в метричних книгах реєстрацію останнього, відомого нам, представника родини Рудзинських — Володимира Івановича. З цією метою переглянуто метричні книги церкви Св. Варвари за період: 1849 — 1851/Метрическая, 1849-1853/, 1854 — 1858/Метрическая, 1854-1858/, 1859 —1863/Метрическая, 1859-1863/ та Покровської(що стояла там, де зараз маслозавод) за 1855 — 1861 /Метрическая, 1855-1861/. Прізвище Рудзинських не згадується в них жодного разу.

Про те, що Рудзинський був повітовим лікарем, відомо з архівного документа 1814 р. /О выплате, 1814. — Арк. 32-34/. У вересні 1859 р. (різниця між документами в 45 років!)в метричній книзі церкви Св. Варвари знаходимо запис, який свідчить про те, що у селянина штаб-лікаря Івана Рудзинського — Романа Пузія, від сухоти померла 22-х річна дружина Устина /Метрическая, 1859-1863/. Далі в книзі І.Рудзинський згадується теж як «штаб-лекарь» /Метрическая, 1859-1863/. Штаб-лікар в минулому звання старших лікарів.

У народі останнього з Рудзинських називають Володимиром Йосиповичем, але в документах ми знайшли як Іванович. Так, в журналі Кролевецького повітового земського зібрання за 1895 р. знаходимо, що у нього була закуплена для будівництва цегла по 9,5 крб за тисячу штук «дороже чем у других, но зато лучшего качества» /Журналы, 1895. — С. 285/, в цей рік В.І.Рудзинський був гласним Кролевецького земського Зібрання /Журналы, — 1895. — С. 17/. І зараз по місту трапляються цегли з написом «В.И.Р.», які за якістю перевищують сучасні. Кілька з них знаходяться в краєзнавчому музеї.

У книзі «Памятная книга Киевского учебного округа на 1898 год» знаходимо, що дворянин В.І.Рудзинський — член «попечительного совета» Кролевецької жіночої прогімназії «в настоящей должности со 2 января 1896 г.» /Памятная, 1897. — С.118/, він також входив в повітову училищну раду /Памятная, 1897. — С. 119/.

У Сумському архіві знаходяться списки землевласників і мешканців Кролевця. Серед них за 1901 та 1917 роки прізвище Рудзинський відсутнє /Списки, 1901; Списки, 1917/, проте в «Окладной книге дворянских сборов» за 1901 р. знаходимо цікаву інформацію. У дворянина Рудзинського Володимира Івановича значилось 378 десятин землі, що давали прибуток 773 крб. 84 коп., з них маєток займав 0,25 десятини, суходолу 15 д., болота 17,25 д. Був водяний млин, що давав 132 крб. Всього прибуток за рік складав 905 крб. 83 коп. З цього капіталу він платив податки /Окладная, 1900-1902. — Арк.278/.

У списку торговельно-промислових підприємств за 1911-1915 роки знаходимо, що В.І.Рудзинському належить цегляний завод, місце знаходження — Козин. /Список, 1911-1915. — Арк. 84 зворот/.

Лютнева революція та Жовтневий переворот 1917 р. змінила життя Кролевця. Володимир Іванович Рудзинський був розстріляний більшовиками. Цьому багато свідчень. Одне з них знаходиться в домашньому архіві вдови краєзнавця М.Сереженка /Сереженко, 2002. — С. 3/. Це машинопис спогадів кролевчанина Федора Михайловича Коновалова, записаний краєзнавцем 25 листопада 1957 р.

У ньому йдеться про те, що у січні 1919 р. у Німеччині вбили Карла Лібкнехта та Розу Люксембург. У відповідь на це Кролевецький революційний комітет вирішив розстріляти дворян: полковника Климчука — повітового військового начальника, Володимира Івановича Рудзинського — інспектора шкіл повітового земства, відомого ліберала, Терещенка — міського голову, Лисенка — суддю, Котлярова — багатого купця, Куртуза — лихваря. Секретар Ревкому Рашин запропонував сьомим адвоката Рубановича, свого родича. Вивезли на західну околицю міста в Гайове провалля. Всіх самовільно засуджених роздягли. Зачитали постанову Ревкому. Рудзинський чи Куртуз плакали, навколішки просили залишити їм життя. Климчук, босий, в одному спідньому стояв в снігу, плюнув на того, і викрикнув: «Чого знущаєтесь, бандіти, стріляйте!»

Афанасенко, розповідаючи про розстріл, захоплювався мужністю Климчука, сказав: «От гад, навіть вмерти зумів красиво!» Донька Климчука молода, струнка, красива дівчина, просила віддати тіло батька. Комендант Афанасенко запропонував їй не возитися з трупом, а стати його коханкою. Голова губернського виконкому Риндін та голова Губернського Чека попросили Кролевецький Ревком звітувати про розстріли та їх мотиви. Коновалов відписався, що вони були необхідні для залякування контрреволюціонерів.

Про розстріл В.І.Рудзинського більшовиками писав також наш земляк Григорій Рекуха з Америки в одному з своїх листів до автора. Тільки місцем розстрілу вказував Богокут, що за Козином.

Підтвердження розстрілів у Кролевці знаходимо у мемуарах Олекси Грищенка, що емігрував у Францію. У своїй книзі засвідчив про кролевецькі розстріли. Він писав про одного з розстріляних в ті буремні роки: «Ніколи не забуду жорстокої долі нашого улюбленого лікаря. 1919 року його взяли, разом із сотнею інших засуджених, і повели в поле у найпекучий мороз. Там їх примусили роздягтись. Чи були спроби втечі, чи ні... — всіх їх розстріляли. Годі й уявити жахливішу, потворнішу жорстокість!

Наш лікар став жертвою здичавілих звірів у подобі людей. Страшною смертю вони віддячили йому за довгу працю на користь бідних і за шляхетну допомогу селянам! Це саме тоді Ленін особисто дав наказ розстрілювати по сто визначних людей у кожному місті повіту» /Грищенко, 2001. — С 149-151/.

Як бачимо інформація про розстріли та убивство Рудзинського надійшла від різних людей. Значить — це незаперечний факт. Місце поховання Рудзинських невідомо. Історія сім'ї Рудзинських потребує подальших досліджень.

У радянський час у садибному будинку Рудзинських були різні державні установи: клуб, початкова школа, дитячий санаторій. Саме тут починав навчання наш відомий земляк, перекладач Микола Лукаш.

Автор відвідував садибу, коли вона продавалася райлікарнею, та ніхто не хотів купувати. Стан садиби був жахливий, річка Свидня заболочена. Зараз маєток поступово відтворюється її власником. Можливо, йому вдасться реставрувати та зберегти архітектурну пам'ятку кінця ХІХ — початку ХХ століття.

Список використаних джерел

Грищенко, 2001. — Грищенко О. Україна моїх блакитних днів. — Х.: Майдан, 2001. —256 с.
Журналы, 1895. — Журналы Кролевецкого земского собрания, очередных заседаний и чрезвычайных 1895 года. — Чернигов: Тип. Губ. правления, 1896. — 288 с.
Журналы, 1913. — Журналы Кролевецкого очередного уездного земского Собрания 1913 года. — Кролевец: Тип. Левина А. Ш., 1914. — С. 302. + приложение 203 с.
Звагельський, 1993.—Звагельський В. Після свят //Червоний промінь. — Суми. — 1993.- № 30. — 24 липня. — С. 3.
Національний, 2002. — Національний музей Тараса Шевченка: [Альбом] /Упоряд.: Т. Андрущенко, С. Кальченко. — К.: Мистецтво, 2002. — 224 с.: іл.
Памятная, 1898. — Памятная кижка Киевскаго учебнаго округа на 1898 год. Часть 4. Черниговская губерния. — Киев, 1897.
Сереженко, 2002. — Сереженко М. Будинок на вулиці Горького // Кролевецький вісник. Кролевець. — 2002. — № 35. — 27 квітня. — С. 2. /Фото/.
Рудзинського, 1977.—Рудзинського Йосипа Федоровича портрет // Шевченківський словник. У 2 т. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1977. — Том 2. — С. 183.
Тарас, 1989. — Тарас Шевченко і Сумщина. Тези доповідей та повідомлень до науково-теоретичної конференції присвяченій 175-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка./ Укладач та відповід. за випуск Побожій С. І./ — Суми, 1989.


Державний архів Сумської області (м.Суми)

Окладная, 1900-1902. — Окладная книга дворянских сборов по Кролевецкому уезду на 1900, 1901, 1902 г. — Ф. 817. — Оп.1. — Д. 24.
Списки, 1901 . — Списки землевладельцев и жителей г. Кролевца, 1901 г. — Ф. 817. — Оп.1. — Д. 32.
Списки, 1917. — Списки землевладельцев и жителей г. Кролевца, 1917 г. — Ф. 817. — Оп. 1. — Д.172.
Список, 1911-1915. — Список торгово-промышленных предприятий по г. Кро-левец, 1911-1915 г. — Ф. 817. — Оп. 1. — Д. 112.
Метрическая, 1807-1814. — Метрическая книга для записи родившихся, умерших и браков, январь 1807 — декабрь 1814 г. — Ф. 834. — Оп. 1. — Д. 4.
Метрическая, 1849-1853. — Метрическая книга для записи родившихся, умерших и браков, 1849-1853 г. — Ф. 834. — Оп/ 1. — Д. 13.
Метрическая, 1854-1858. — Метрическая книга для записи родившихся, умерших и браков, 1854-1858 г. — Ф. 834. — Оп. 1. —Д. 14.
Метрическая, 1855-1861. — Метрическая книга для записи родившихся, 1855-1861г. —Ф. 835. —Оп.1. —Д. 12.
Метрическая, 1859-1863. — Метрическая книга для записи родившихся, умерших и браков, 1859-1863 г. — Ф. 838. — Оп. 1. — Д. 15.


Державний архів Чернігівської області (м. Чернігів)

О выплате, 1814. — О выплате жалования штаб-лекарю Рудзинскому за исполнение должности поветового врача по Новгород-Северскому повету, 1814. — Ф. 128. — Оп. 1. — Д. 1253. — Арк.. 32-34.

Анатолій КАРАСЬ



| нагору |

 

Реклама на сайті Кролевця! - www.krolevets.com